Уже жовтень себе презентує,
Пожовклим листям малює сади.
З теплим вітром трошки бешкитує,
Встеля килимами автостради...
Бабине літо до себе впустив,
Ніжно лоскоче гарячим сонцем.
І за обрій віддігнав негатив,
Світанком стукотить у віконце.
Струмочками листя несе,
Наче стривожену долю.
У душі світло принесе,
Любов відпустить на волю.
Хай золотом сяють дні,
Втікають смутки і тривоги.
Зникнуть примхливі будні,
Щасливими будуть дороги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2019
автор: Віктор Варварич