***
Я в осінь закохалася давно,
у жовтий лист, у стовбури шерхаві...
В її очиська, щирі й нелукаві,
що дивляться привітно крізь вікно.
В її поставу горду й величаву,
котру не гне ні вітер, ні дощі.
До неї часто в гості йду на каву,
таку смачну для серця і душі.
Мене ця осінь якось полонила,
єдиний раз і, певно, вже на вік.
Щодня стаю під золоті вітрила
її натхнення і втрачаю лік
Своїм думкам і смуткам, і печалям.
Своїм невдачам і нескорі чвар.
Й знаходжу сили рухатися далі,
вбираючи її прекрасний чар.
І зацвітають серед неба зорі,
і зацвітають долі рукави.
Люблю цю осінь звабою повторень.
А ви?
24.10.19 р.
Фото: Оля Бірд
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852566
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2019
автор: Леся Геник