Волає, Перун як дикий звір у клітці
То верх,то вниз вимірює струмом хвилі.
Збентежена ,мала ластівка на гілці
Відчуває,біду з моря у цій хвилі.
Не лякайсь,- чорної хмари пташино!
заметіль ,зими і весняного дощу.
А бійся,людини , яка ламає калину
Гострим, мечем рубає віти...долю, твою.
Розбушувались,магнітні вітровії...
Роздирає ,навпіл ...мій рай, берег Дніпра.
Страждаєм від царів,блазнів ,грізної стихії .
Воїн, із зброєю, в руках...захищає , життя.
Реве,та стогне... від болю, Дніпро широкий
І у смутку ,тужить як птах у неволі.
Над берегом,чути вітра стогін, потоки...
Корабель " Україна "голосить SOS у морі.
В степу,лл'ється козача кров, як вода
За кожний клаптик землі вмирають сини.
За тебе,дорогий краю віддають життя
Щоб усміхались діти ,і цвіли сади.
М Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852554
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.10.2019
автор: Чайківчанка