Вдягла свою найкращу сукню,
Намистом шию обвила,
Помаду взяла з перламутру,
Закрила двері і пішла...
А навкруги лиш жовта осінь,
І мокрий від дощу асфальт,
Вона не помічала досі,
Весь цей погодний фестиваль.
Їй було зовсім не до цього,
Робота,дім,робота дім,
Нічого у житті нового,
Немовби не своїм...чужім.
Та все змінилося учора,
Вони зустрілися удвох,
Вона відчула того "свого",
Якого їй відіслав Бог.
Сьогодні він її чекає,
На чашку кави,а вона,
Іще не знає,що кохає,
Що Богом теж йому дана.
Наталия Косяк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852552
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2019
автор: Наталия Косяк