І тисне груди марністтю століть
Прокляття слів не слабше як думок
Коли кохання заміняє хіть
Вважай, що у душі твоїй замок
А ключ у пройдених роках
У вчинку, у бездії, у словах
Болить і шириться загноєння душі
Й нема кому ті хворі відвести
Нема кому покласти той покров
Щоб зупинити темну кров
Щоб з темені на сонце відвести
Свої думки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852524
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2019
автор: Андрій Толіч