Блукало літо, так розмаїто,
Моє серце звільнило з оков.
Встелилось росами, душу зігріто,
Стривожило нашу любов.
Світанок в просені, йде до осені,
Туманими, сивими хилить до води.
Цвітуть квіти, травами дзвінкоголосими,
Птахи ведуть свої хороводи.
Десь над вечір зоря засяє,
Синім чорнилом малює небеса.
Місяць, зорі днесь забавляє,
Мене захоплює твоя краса.
За краєм неба встає надія,
Я заплітаю твою, густу косу.
Сонце сходить, зроджується мрія,
Відчуваю інтонацію твого голосу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852518
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2019
автор: Віктор Варварич