Ох, йолки-палки, йолки-палки, йолки!
Чи стане нам оговтатись снаги?
Що стало з хором імені Вірьовки?
Був хор – так хор! Тепер же – щось на "Ги"..
Це – хор чи кабаре? Ох, йосип драний!
Видать-таки, народне кабаре.
Бідненький хор, засипаний дарами:
бере й співа, співає і бере.
Тебе створив "великий" Йосип Сталін,
щоб гордо ти гримів на всенький світ!
Чи од війни й хористи вже "усталі",
спроможні лиш на сморід й темний слід?
Чи здатні залишити тільки послід?
Втомився бідний хор від зубожінь...
За тридцять срібних з блазнями наосліп
повзе на двадцять першім рубежі.
Готовий проповзти хоч з лисим дідьком.
Не кажучи про лисого шута.
Хіба у нас хати горять так рідко,
щоб з цього не сміялась "ніщєта"?
Були колись із іншої когорти.
Та зблизить навіть з блазнями біда.
Горіла і палала хата Гонти.
"Давай соляри! Нащо нам вода?"
Главнюк ваш – молодець. Не напартачив.
В країні для культурників – не рай!
Кишеня важливіше репутацій.
Згоріла хата – тож гори й сарай!
Хліб – всьому голова! Мистецтво – шия.
Тут главне спів на душу щоб лягав.
Нам солодко й тоді, як в дурні шиють,
коли башляє дядя-олігарх.
На хор, козацтво, годі нарікати:
є шанс приготувати шашлики!
Де сміх? Та ж ми відспівуємо хату! –
Дивіться: аж похнюпились шлики.
Ох, добре Йосі – здох в "мохнатім" році.
Як вождь великий, точно б дав наказ:
повішать вас на власній же вірьовці.
"Раді́ мєня абратна, мой Кавказ!"
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852509
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2019
автор: Олександр Обрій