Осінь зранку заглядає у моє віконце.
Просинайся, досить спати, моє любе сонце.
Бачиш, хмарки розтупились і сховались в небі,
Білим кольором покрились, не знайдеш, далебі.
А на столику у тебе вже холоне кава,
Листя за вікном кружляє і спадає в трави.
Вітерець їх ніжно бавить і поніс в таночок,
Де берізки білокорі стоять у рядочок.
І там осінь виграває на сопілці зранку..
Ти мелодію послухай, розтули фіранку.
Подивися, як прибрала в золоте намисто,
Всі дерева осінь вділа у вбрання барвисте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852482
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2019
автор: Ольга Калина