Олег Бородай
#БородайАТО
* * *
В неволі - нам миру не треба.
За що проливаємо кров?
А скільки злетіло на небо!
Навіки звільнитись оков -
надія з'явилась нарешті
та жалить російський свинець.
Одні за це гинуть, а решті -
("втомились"), урвався терпець:
знов тиснути руки готові
убивцям безвинних дітей...
Навіщо свобода рабові?
Даремно страждав Прометей?
Ми з вами
Держіться, рідненькі, ми з вами,
Відважні Герої-бійці,
Пишаємось завжди синами,
Що стали під стяг на війні.
Не вірте, ми ще не втомились,
Чекати вас всіх із війни.
Та й сильні всі духом лишились
Й підтримать вас прагнемо ми.
Ви – наша опора й надія,
Вкраїноньки-неньки орли,
І армія наша зуміє
Відстояти мир на роки.
Вам випало нас захищати,
Боротись за Волю свою,
Щоб діти могли в мирі жити
У нашім прекраснім краю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852481
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 24.10.2019
автор: Ольга Калина