Порадь мені ворожбите, порадь мені друже,
Душа ниє, серце плаче, бо страждає дуже.
Покохав дівчину щиро, за зелені очі,
Що нема мені спочинку, ні вдень а ні вночі.
Й вона мене покохала,серцем відчуваю,
Порадь мені мій братіку, що робити маю.
Ти ж говориш із Долею, може запитаєш?
Що робити мені в світі? Бо я вже не знаю.
Посміхнувся ворож щиро, а що тут питати,
Якщо любиш іі вірно, - то ідьте вінчатись.
Та зіграйте на пів світу голосне весілля,
Та й заводьте собі діток, скільки хто намріяв.
Спохмурнів козак ще більше, як можна гуляти,
В час, коли стражда війною Украіна-Мати.
В час, коли у нас на сході,кращі з кращих гинуть,
Коли ворог топче нашу Неньку-Украіну!
Твоя правда, каже ворож,нічого гуляти,
Коли кров"ю вмивається Украіна-Мати.
Збираймося, та й поідем,неньку виручати,
А вже коли мир і щастя, прийдуть в нашу хату,
То й зіграємо весілля, музика заграє,
А поки що Сам Всевишній нас благословляє,
Боронити рідну неньку, Неньку-Украіну,
Хай Господь оберігає, щоби не загинув.
Щоб не плакало серденько ні вдень, а ні вночі,
Щоб світилися від щастя зеленіі очі,
Щоб прийшли вже в Украіну перемога й воля,
Така вона щира правда, така наша доля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852464
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2019
автор: Амадей