От ми кажемо не ми такi-життя таке...До чого ми докотилися...Я кожну свою змiну стою в електричцi,вагони горять,смердить навколо,дверi та вiкна не вiдчиняються i всим байдуже.Цей дивний туман уже який день,а всим байдуже...Люди стали байдужими до всього.Кожен сам за себе.Життя стало сiре i кожен намагаэться забутись по своэму....
А саме мене засмучують люди .Нi в кого нема не жалею,не поваги.Злi i агресивнi,наглi.Але це не життя Винне,ми самi створили таке життя...Кожен начебто й знаэ як жити,так розумно говорить-"диваннi експерти"...Всi думають мене це не торкнеться...У свiтi все взаэмопов'язане,нiхто не безсмертний,не вiчний.А електричка...все зламане,горять. Кожен день постiйно стоят,бо по 5-6 вагонiв īздить...наше поколiння з таким здоров'я й до 60 не доживатиме...Що ми наробили...Люди...Чи ви справдi,люди?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852432
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.10.2019
автор: Yulia Sky