Ховає жовтень місто у туман
Щоб ще сильніш змогли відчути одинокість.
Немов титан, стояв сухим старий Фонтан,
Та дощ зломив його, й залив,Його Високість
І люди втомлені, мов сонні журавлі,
Без сил пливуть лиш тіні в порожнечу.
Злетіло швидко листя жовте до землі,
Лишивши місто чорним й ворожнечим.
І хто слабкий до змін, тримається як я,-
З останніх сил, щоб не піддатись суму.
Вже тиждень ним пропитана земля,
Відтоді, як не стало з листя шуму.
І рік за роком, це приходить знов.
І тисячі років ми змушені терпіти.
Єдині ліки від самотності - любов,
Якщо Ви, звісно, вмієте любити..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852428
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2019
автор: T.I.