Я не знаю, мій милий, не знаю,
За що доля карає тобою.
Бо без тебе живу й знемагаю,
Бо без тебе не маю спокою.
В моїм диханні часточка серця,
Що у грудях твоїх так пульсує.
Не буває життя, щоби скельця
Не розбились, де ж щастя ночує?
Місяць в небі міняє окрайці
І освітлює холодом спину.
Завмирають зірки в дивнім танці,
Життя стежка біжить без зупину.
Ти ж, як вперше, вриваєшся в ранок,
Щипле душу осіннє видіння.
Почуваюся знову я п’яно,
Очі в очі і - гріхопадіння.
22.10.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852308
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2019
автор: Валентина Ланевич