Нема у світі ще такої сили,
Щоб знищила народ мій до кінця!
Які його лиш коси не косили –
Не викосили ген у нім борця!
На палі козаків його саджали
І тричі голодом давили – не сконав.
В ГУЛАГи кращих з кращих споряджали,
Та голос волі й звідти долинав
То піснею про долю українську,
Яку тайга і досі пам’ята,
І Закарпаття говір, і поліський
Норильськ запам’ятав і Воркута.
Сьогодні чую я думки окремих:
Війну спинити чином будь-яким –
Кричати хочеться: забули про гареми*,
Про Біломор-канал і Соловки?
Нема у світі ще такої сили,
Щоб знищила народ мій до кінця!
Жита нові уже заколосились,
Боротись будуть до останнього бійця!
21.10.2019.
* – було таке явище, коли молодих жінок у засланні заставляли проти їх волі вступати у статеві зв’язки з їх наглядачами, начальством НКВД і вони змушені були народжувати там дітей.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852186
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2019
автор: Ганна Верес