Зима пройшла із кавою в руках.
Її за завірюхи я простила.
Я кавою лише її зігріла,
Все зустрічаючи сніжинки в небесах.
Весна тепло із чашки розлила,
І кавою усіх нас пригостила.
Так хочеться, щоб нас вона зігріла,
І назавжди з теплом своїм прийшла.
Кава з морозивом улітку – в самий раз!
Романтика у сонячнім натхненні…
Кава фарбує наші дні буденні,
Вона замінить сотні зайвих фраз!
Осіннє листя – з кавою в танок.
Тепло по тілу йде від філіжанки,
Ми – українки. Так, не парижанки,
Та моди осінь нам надасть урок.
Кожна пора – прекрасна, чарівна.
І кожна кава – завжди неповторна.
І хай йдуть геть нудьга, біда потворна.
А в серці ЗАЛИШАЄТЬСЯ ВЕСНА….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852133
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.10.2019
автор: Ірина Хоменко