Бабино літо постукало у вікно,
дощі Осінні відступили-прийшло тепло.
І сонечко у небі промінчиками грає,
і все живе знову і знову на дворі оживає.
На старій липі половина листя опало.
а те,що залишилося з вітром затанцювало.
Всі горобці усілися на електричних кабелях,
наче вояки,вишикувались в ряд.
І мухи появилися на нашому вікні,
зраділи мухи осінньому теплу-усі.
Тільки старий кіт в краю, ліниво так дрімає-
прижмурившись тепле проміння притягає.
Він точно знає,Літо бабино завжди таке,
тут погостює не довго і кудись втече.
І вже тоді прийдуть холодні,зимні дні,
й не можна буде спати на нашому вікні.
А ще тепленька шубка кота не підведе,
й хазяїн добрий до хати в мороз візьме.
Старий кіт не одну зиму вже пережив,
і не одної Осені лапки в болоті він змочив.
А поки,що хапаймо теплі промінці,
бабино літо наступило-кричать тут всі.
Так було,так буде це знає навіть кіт,
бабино літо-радує і зігріває весь білий світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852039
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2019
автор: Бабич