Віє вітер, пахне осінь, мокне ніч,
А по серцю сум тривогами шмагає,
Мов гілками змерзлу душу обдирає,
Їх зламала...розтопила в хаті піч.
В теплій ковдрі, на підлозі, без розмов,
Знову кинута в куток твоєї ночі,
Де знайшла такі знайомі серцю очі
І загублену, несправджену любов.
Де годинник на стіні раніше йшов,
Саме той, яким колись не скористались,
І тому ми не збулися, ми не стались,
Я спізнилась на роки...а ти пішов...
А тепер в куточку ночі топлю піч,
І хоч деколи по серцю сум шмагає -
Час іде, вогонь горить, життя триває,
Віє вітер, пахне осінь, мокне ніч...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852015
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2019
автор: Sukhovilova