Люблю я осінь золотаву,
Коли немає ще дощів,
І кольори усі яскраві
У листі дерев та кущів,
В яких лишилось трохи світла
І тіні сумнівів моїх.
Що десь зникають непомітно
У барвах таких безкраїх.
Ще сонце світить, й навіть гріє,
Й небо тоне у блакиті,
І серце б’ється, й мозок мріє,
І хочеться так знову жити,
Щоб відчувати лише радість
Й піднесення від світлих дум,
Щоб не нагадувала старість
Про сивину, печаль і сум.
Люблю цю золотаву осінь!
Тоді в погожий світлий день
Броджу в німому безголоссі
Під шурхіт листяних пісень
І слухаю, як лине тиша
У гамах всіх й усіх тонах,
Й милуюсь тим, як осінь пише
Свій твір в яскравих кольорах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851995
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.10.2019
автор: Павло Коваленко