Пахне осінь принишклим листком,
Що тривожно тріпоче на вітрі.
Ну, а серце гортає альбом,
На сторінках якого те, вічне.
А у серці весни пагінець,
Бо у грудях палає кохання.
Він для мене Господній вінець,
Як надія на щастя остання.
І хай осінь міняє наряд,
Шарудить листопад під ногами.
Я знайшла зачарований клад,
Що в душі підіймає цунамі.
І кидає у вир почуттів,
І до милого лине ночами.
Пригортаюсь до нього без слів,
Як ріка між двома берегами.
19.10.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851971
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2019
автор: Валентина Ланевич