Не озиратися назад,
Граблі минати під ногами.
Щасливих днів життя щоб сад
Цвів радістю. А ще стежками
Каміння менше і стерні,
Розчарувань, гіркого болю,
Як же навчитися мені
У тиху гавань свою долю
Завести?! І життя човни
Від рифів зради заховати?!
Та знов і знов пливуть вони
Туди, де полину багато,
Їх розвернуть в зворотній бік
Бракує мудрості чи сили…
Давно згубила гулям лік
… на лобі. А вітри крутили,
Як трісочку малу, мене.
І бавилась зі мною доля…
Протесту дух в душі живе –
Зернина стигла Гуляй - поля
Укорінилася у ній
І щедрим колосом дозріла,
Та, мабуть, точно шлях я свій
Змінить на інший не хотіла…
Гортає сторінки життя,
Несе потік його бурхливий.
Лечу щодня по ньому я,
І птах мій щастя полохливий
Сидить у мене на плечі,
Зі мною плаче і радіє.
Благаю, серце, не мовчи,
Живи в словах моїх, надіє!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851955
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2019
автор: Наталка Долинська