Розпустила осінь коси золотисті,
розсипалась сміхом в смарагдовім листі.
А сміх той веселий теж зазолотився,
по садах, дібровах золотом розлився.
Одягли берізки плаття золотаві,
багряними стали клени кучеряві.
Плаття червонясте є і в горобини,
налилися соком кетяги калини.
Вже зібрала осінь урожай багатий,
сіла відпочити в квітах біля хати.
Вітри налетіли, листя позривали,
кущі та дерева безлистими стали.
Заплакала осінь дрібними сльозами,
полились ті сльози рясними дощами.
Стало непривітним небо... спохмурніло.
Вже покриє землю покривало біле.
Засмутилась осінь... а чому журитись?
Просто час прийшов вже зимі веселитись.
Зима запанує... ще й весна... і літо...
й золотиста осінь знов прикрасить віти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851917
Рубрика: Дитячі віршики
дата надходження 19.10.2019
автор: Надія Башинська