Горить, палає небокрай,
Проміння шле ласкаве.
Ранкове поле, річка, гай
Багрянець одягає.
Вже перша блискітка радіє,
Що вирвалася із пітьми.
А небо міниться і грає,
Світанню вже радієм ми.
Срібляться роси на травичці,
Як перли хтось розкидав в ряд.
Біжить проміння по водичці,
Убравшись в золотий наряд.
Земля прокинулась, в чеканні,
Від ніжних променів, тепла.
Вже перші поцілунки ранні
Вона отримала сповна.
Багряний обрій не згасає,
Пробудженню радіємо!
Розсвіт вже сонце зустрічає
І будем жить, як вміємо.
Нехай щасливі будуть ранки
Й багато сонячних ще днів !
Тож будемо стрічать світанки,
Але, як кожен вже зумів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851839
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.10.2019
автор: Галина Лябук