Давай, не озиратися назад,
і про минуле більш не говорити...
Поглянь, який чудовий нині сад,
як золото між кронами розлите!
Давай, підемо стежкою у даль,
туди, де сонця радісні цикади
нам подарують дивну пастораль
жовтневої безцінної принади.
Де станемо добрішими на раз,
яснішими, чистішими душею,
без тягарів незмирень і образ,
отруєних байдужістю й олжею.
Де світ розкаже нам про те, що день
насправді кожний - це початок дива,
невичутих учора откровень,
в котрих дзюркоче щастя дужа злива.
Тому, давай, візьмемо інший лад,
де кожна нота на добро відкрита,
й не будем озиратися назад
і про сумне минуле говорити.
17.10.19 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851777
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.10.2019
автор: Леся Геник