Чомусь і досі сняться ті поля,
В обіймах трав, в яснім промінні сонця,
Де промайнули швидко ті літа,
Літа дитинства, що не повернуться.
Дзвенять у снах пташині голоси,
І квітів аромат п'янить надії.
Прокинусь - на щоках сліди роси,
В душі дитячі нездійсненні мрії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851774
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.10.2019
автор: Ольга Жук