Це відчуття себе смиренним, мов трава,
Яка росте на стежці під ногами
І на яку ступає дітвора,
Тварини та якісь дядьки і дами,
Не має що претензій геть до них,
А підіймається з-під ніг їх знову й знову,
На них не бачачи ніякої вини,
Є необхідний стан, є та основа,
Духовна практика вся наша без якої
Не дасть плодів, а буде просто грою.
[i]17.10.2019, Київ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851741
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.10.2019
автор: Петро Рух