Де схилились вербоньки до води,
червоніють ягідки калини.
Знов прийшла дівчинонька воду брать,
стала із калиною розмовлять.
Ой, яка ж красива ти, калино...
Не бачила милого я давно.
Якби мені ґронечка твої взять,
був би мій миленький матусі зять.
Ой не плач, дівчинонько, не журись,
візьми мої ягідки. Усміхнись.
Захищає милий твій рідний край.
Повернеться. Прикрасиш коровай.
Де схилились вербоньки до води,
збирає дівчинонька ягоди.
Калинові ґронечка аж горять,
будем на весіллі ми всі гулять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2019
автор: Надія Башинська