Сміюсь.
Біжить сльоза.
Це збережу дбайливо.
Тож живу!
Цвіту.
Десь в'яну.
Подумки лечу за обрій...
Бо на то є сила!
Візьму до рук емоцій досхочу!
А навзаєм - лиш щем душі,
І розуміння - кількість їх
Давно не так важлива...
Стине.
Лечу і падаю.
Все ж не стою на місці!
Емоцій поле
Я з ланУ збираю їх
Великих і малих.
Лише серце часом виє
В обіймах роздумів
Геть зовсім-нелегких
Стих.
Втомився?
Ні...десь посмішка,
а де і є сьоза.
Зламався?
Ні! Помилок не шукаю!
Лишень вагаюся-
від краю і до краю.
Годинник цокає.
А біль на серці не затих...
Буває.
Звик.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851671
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2019
автор: Katran