Свій хрест ми несемо таки до скону,
Міняючи під ним своє плече,
Схиляємось в покорі до ікони,
Перед якою воском біль тече.
Вимолюєм собі у неї прощу
За знані і невидимі гріхи,
Життєві ж бурі знову нас полощуть.
Чи то обрали знов не ті шляхи?
Так і живем в невіданні законів,
Та добре знаєм: прийде той фінал,
Коли вже на порозі перед сконом
Стоятиме у повен зріст вина.
Чи ж вистачить нам сили озирнутись
На пройдені свої земні шляхи
І розумом півсонним осягнути:
Розплата має бути за гріхи.
2.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851668
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2019
автор: Ганна Верес