Цей жовтень надто сонячний і теплий,
Немов предвісник особливого чогось.
Неначе променем серпневим оповитий
І золотавий, наче скарб розсипав хтось.
Цей жовтень випадково стрівся з літом
І за розмовою та кавою в саду
Забув про дощ, про паморозь і вітер,
Й про те що осінь він також забув.
Замилувався вродою природи,
Позаздрив літу на коротку мить,
Але не випустив із затвору негоду,
Нехай ще почекає... посидить,
Хай набереться сил, щоб розгулятись
Коли на волю вирветься вона,
Чи листопаду ту негоду дати,
Чи, хай негоду забере собі зима...
Так думав жовтень, коли з літом пили каву
Під грушкою в замріянім саду,
Тихенько сонечко за обрієм сідало,
Щоб не сполохати цю дружбу золоту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851661
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2019
автор: іванесса