Вчепилось небо за верхівки кленів,
Наповнене прозорістю печалі…
Сумні гілки, недавно ще зелені,
Ждуть наполохано, що буде з ними далі.
Ще вчора – в стані тихого блаженства,
Напоєні і сонцем, і дощами…
Чекають нині з острахом вже перста,
Що вкаже шлях осінніми піснями.
І журно гілка дивиться додолу,
Шукаючи для листя свого втіху.
А їй би – в небо, до отого дому,
Де світлий сум величиться над сміхом.
Де в хмарах розчиняється високо
Печаль і радість, спокій і тривога…
Де думки недосяжність, зримість ока,
Де в Небо вічне нелегка дорога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851560
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2019
автор: ЮНата