Тихо ніч нав'язується крізь вії до сну,
перегортаючи двадцять четверту на завтра.
Ти не спиш, час від часу обриваєш струну,
життя, як не дивно, вдалось і без фарту.
Я іноді бачу, як зранку ти не п'єш чай,
холодно одягаєшся в сіре і йдеш на роботу.
Сигаретами, музикою і вином топиш печаль.
На вихідних через крик граєш з котом у доту.
Відстань… хм наголос жбурляєш переважно на другий склад.
При тобі плентається якесь украдене щастя.
Радикальне майбутнє, як в човні, як чорний квадрат
шепоче під вухо, немов, не одна, - міняйся.
Гаряче… холодно, іноді разом і в такт, крізь бурі
щось все-таки виривається на волю крізь стіни,
сяде біля тебе,скаже привіт, потім б'є по обличчю, - ти що, дура?
Візьми себе у руки, спіши жити, я чекаю від тебе кардинальної зміни.
Ти знову не ляжеш спати до 5-тої ранку, щоб зрозуміти суть
важкість у грудях зробить наголос на слово "прийди!"
Чесно кажучи, я не думав, що в житті існує душевний бруд.
Тому, стомлено, але щосили, будь-які труднощі візьми і спали…
2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851493
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2019
автор: Богдан Яківський