Доброго усім настрою, Панове.
Я багато часу присвячую роботі та спілкуванню на цій роботі з якими хочеш людьми.
Часу замало, але все ж таки, я сьогодні напишу, до вашого погляду просто донесу.
Усі слова, що того достойні, навіть якщо вони зовсім не пристойні!
Але ні.
Непристойностей не треба.
Я і так зумію привести Вас до шедевра.
То, що ж я пропоную?
Пропоную розглянути різноманітну не гру слів, а наприклад різноманітну гру речень, так, якщо задуматись, то ти щось завжди знаходиш, у всьому. А хіба тут, не мільйон віршів різних авторів, та й різних в не стандартному плані. Поетика і поезія, музика, картини і інше, що колише вітрила наших емоцій, тут мільйон віршів, сотні одних відомих і невідомих поетес і поетів та просто чудаків, то, як знайти його, того слова, що пробирається через усі бар'єри твоеї душі і змушує відчувати, до болю, душевного, до сліз, до сміху або захвату, тоді ми пізнали глибину речей, емоційно і повністю, і ми хочемо ще, інакше заради чтого тут всі, я веду до того, що не важливо знаеш ти, як потрібно писати вірно вірш той чи інший чи ні, це просто технічне знання, воно не робить людину поетом, творець має відчувати те, що має бути в музиці далі, а не знати це, тих хто володіє технікою вірша, таких мільйон і вони всі наче однакові, в музиці теж так, скільки людей вміють грати, але вони просто вміють, а не відчувають що далі грати, і от ми тут, у пошуках того майстра майстра слова, що словом переверне весь світ вмить, і ми тут заради нього і особливе те, що слова майстер це кожен з нас, хіба не так?
Досить демогогії, слова вони усе, але нічого.
Простенький вірш, для душі і суму, а може і не тільки.
Представте, що Ви, людина, яка дізналася усе, що Ви, бібліотека всесвітніх знань, думайте як вона.
Але дійсно, спробуйте, це змінить вірш, представте саме так, витратьте 3 хвилини на концентрацію, назвемо це медитаційний тренінг, я такий самий в театральній студії проходив, хочеш зіграти планету - думай як планета.
Розпочнемо:
Слова...Думки...Тиша всесвіту...
Хіба вона існує?
Кожен з нас питав:
"Що ж це всім керує?".
Кожен йшов по вулиці брудній,
Кожен відчував - його щось роз'їдає.
Тепер скажіть мені "чому?" -
Можливо хтось і знає:
Усе взялося і знов повернеться в пітьму?
І, як вода від смерті утікає?
Я жив життя, я бачив світ,
Робив те, чого я не бажаю,
І не дивлячить на все,
Я все одно не маю тями,
З чого вишиті зірки,
Чому так довго не згасають?
Чи треба справді йти,
Помолитися до Бога в храмі?
Він жив життя, і ти робив те саме,
Але ніхто із нас не був, як ота от хмара.
Про неї знаємо все ми,
З неї дощ йде ввечері і ранком,
Та не слова, та не думки,
А прості прозорі каплі...
Тоді чому ж це думаємо ми,
Що знайшли всі грані?
Ми не можемо позбутися "війни",
Поміж собою і тим хто з нами,
Але збираємося у всесвіт йти,
Цікаво, з якими це дарами?
Невже думаємо ми, що з цим лайном,
Ми подружимось з могутніми світами?
Тепер скажіть мені "чому?",
Можливо хтось і знає:
Слова... Думки...
Все те, що не вмирає...
Дякую за увагу, розмір не має значення )
Так кажуть ті, у кого все мініатюрне, але воно виконує функцію великого.
Заходьте!
Майстер слова Вас завжди вислухає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851471
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2019
автор: Майстер Слова