У осені – обличчя божества,
із пам’яті прадавнього вигнанця.
Хитає міддю тиша лісова
і сірість хмар збирається на танці.
Десь вирієм втішаються птахи.
У снів і вражень швидкість – черепаша,
І денні розчиняються гріхи,
бо дощ вночі шепоче отченаша.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851324
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2019
автор: rutzt