Ще теплий день, ще лине ніжна Осінь.
Кружляє листя, стелить падолист.
Душа Поета свіжих вражень просить,
Та чи завжди тут виручає хист?
В душі своїй шукаю вірне слово,
Яким би зміг окреслить знов і знов
Те почуття, що у всяк час чудове
Ім’я якому - Жінка і Любов!
Безжальний час все на ходу змітає
І ніби листя горне в нікуди,
Та я під листям досі ще шукаю
Щасливих днів присипані сліди.
А раптом справді є там ще травинка,
Чарівний пагін вічності життя,
З якої вийде незрівняна Жінка,
Аби збудити нове почуття?!
Вона розквітне попри сльози жовтня,
Попри холодні каверзні вітри
І стане день немов Небесна повня,
Дарована Всевишнім нам згори.
Я пригорну осіннє, пізнє щастя
До свого серця ніжністю руки,
Аби душею назавжди припасти
До дива з неба і на всі роки!
Які ще десь, в загашнику таяться,
Числа яким не відаю і сам…
Кружляє листя… дивні мрії сняться…
З надій живих, що з сумом пополам.
13.10.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851295
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2019
автор: dovgiy