Хай Бог не ображається, але я стала усім тим, що моя мати хотіла відвернути своїми молитвами.
Я побувала усюди, куди вона хотіла перекрити шлях своїми молитвами. Я йшла так довго, що знайшла Милість.
Я перекинула її стегна через плечі і пила. Її удосталь
і я нарешті жива. Якби я була тим, чим повинна була бути, я була б материним
схроном. Я була б її батьків щиною. Я б не блукала, я б залишилася.
Якби я була звідти, звідки мені слід бути я називала б це по-іншому, але
я – частина країни, в якій народилася. Всі мої вчинки були в ім’я Любові
і в ім’я Любові я чинила ці гріхи: я стискала кулак. Я тікала.
Я прикушувала язика до крові. Міхрет вкриває мої груди, поки я мугикаю і ковтаю кров.
Вона мене зігріває. Не просить мене залишитися.
[url="http://t.me/o_fediienko"]Підписатися на Телеграм-канал[/url]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851292
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 13.10.2019
автор: o.fediienko