Бабине літо з осінню крокує,
Своєю потугою обіймає нас.
На роль актора себе пропонує,
В неї чудове обличчя із гримас.
Воно теплом дихає у спину,
Дарує радість, любов і тепло.
Майстерно малює кожну днину,
Перефарбувало трав'яне зело.
Лагідно вслід нам усміхається,
Безхмарним, синім небом йде.
Привітними світанками встеляється,
Теплом в наші душі гряде.
Пестить нас так грайливо,
Кружляє листям по саду.
Воно крокує так гомінливо,
Вишикувало дерева до параду.
Воно стало панським літом,
І зіграло головну роль.
Осяяло нас дивоцвітом,
До зими вказало пароль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851164
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2019
автор: Віктор Варварич