Повертають воїни-сини
в Україну, «із Дону додому»,
де немає нібито війни,
хоч і не упевнені у тому.
Сонце України у диму,
автомати не дають осічки
і у Раді, наче у Криму,
бігають зелені чоловічки.
Не поможе на межі стіна,
поки сатана уріже дуба.
Нація обрала пацана,
а Росія знову має зуба.
Овоч поміняли на зело.
Ну і що? Америка не знає.
Раша хоче мати, що було,
та у неї формули немає.
Невідомо, що іще клопу
заманеться у лиху годину
і чому гундяєву-попу
маємо платити десятину?
І таке було уже не раз –
є свобода, та немає раті,
отамана обирає час,
а у нього – шоу на шпагаті.
Ясно, що готується тюрма
і нема уже у тому толку –
поміняти Бобіка на вовка.
Полонених у Росії – тьма,
а у нас диявола нема
реалізувати рокіровку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851095
Рубрика: Сатира
дата надходження 11.10.2019
автор: I.Teрен