Я приймаю промені,
Крізь тіло пропускаю їх.
Я не знаю, хто в мені
Творить дитячий сміх.
Мене сонце цілує спілою,
Обіймає тонкі вуста.
Я цілую сонце лірою.
Ми спимо, як сплять міста.
Так на плечі лягають лінії
І крізь пальці тече вода.
Мені в небі хмари синії,
Як на очі ріже слюда.
Світові стихії падають
Проти ночі і світлих зір.
Так чого ж тоді їх згадують,
Коли падають в небо з гір?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851079
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.10.2019
автор: Ірина Свірзінська