Агов, народе? Є ще ти? Агов!
Чи є щось у твоїх порохівницях?
Чи досі по шляху мені з тобов?
Чи ти на манівцях, чужих і ницих,
Повіривши, що дім твій справді - цирк,
за вовочку здійняв уже фужери,
і ані пари з уст, анічичирк,
коли говорять україножери?
Своїх катів, душителів, убивць
частуєш найсмачнішими дарами.
Ти глибоко в пустелі загубивсь,
м'який, хоч прикладай тебе до рани.
В пивницях зрадив дух порохівниць.
Пужално знов розпробував московське,
сумирно перед катом впавши ниць,
мов заєць перед грізним паном Коцьким.
Безхвостий, ти підеш далеко так!..
Байдужий заєць... Маєм те, що маєм.
За хвіст вхопити підлого кота
для тебе -- той ще, вибачте, штайнмайєр.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851036
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2019
автор: Олександр Обрій