Багато слів, безмежжя слів довкола...
Та чи усі слова вартують слів?
Навкруг своєї тіні креслю кола,
аби ніхто торкнутись не посмів
Душі слабої, вмерлої не тричі,
а сотні раз, а може й тисячі!
Коли топтали яро на узбіччі
її надію чорні сівачі.
Але минає все, усе минає,
невгамний час намотує жалі.
Розхристана й непогамовна зграя
усяких слів товчеться на плаї
Чужих життів, чужих сердець невпинно,
жадаючи відцапати собі
щось із того, що бути не повинно
ані у комусь, ані у тобі.
Тому малюю знову білі кола
довкола себе грубі і густі,
аби недобра хіть чужого слова
не розпинала душу на хресті!
10.10.19 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851030
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2019
автор: Леся Геник