Присвячено Вадиму Пугачёву, посмертно,
та його побратимам з батальйону «Айдар»
Навіщо доля карти так шельмує,
Що я в руці, тримаю автомат
Лягають міни і хтось там пильнує,
Щоб чубились до крові, з братом брат.
І я повзу, по волошковім полі
Над головою кулі лиш дзижчать, з тієї сторони
І у двобої, їм відповідь дає, мій автомат.
Витягую я бранця, з поля бою, він ще живий
Тече по скроням кров, пробито ногу
Кров тече рікою, та ледве стогне, щось про маму.
Знов…, лягає міна, вже до нас, близенько
Посипала землею, та травой і треба було
Бісовому сину, нам влаштувати вранішній двобой.
Ми його групу, довго проводжали
Поки вони, в притул не підійшли і ось тоді,
Ми, на гачок нажали і загуділи кулі, як жмелі.
Ось тіло пройдено, і куля пролітає, зкривавлена
У наш широкий степ, летить між травами
Все, на шляху змітає, несе з собою рани, біль, та смерть.
Його друзяки, полягали в полі, навічно. Їм уже, не підвестись
Загибель їх – то є розплата долі, за їх гріхи
Лежи тепер, й молись.
Розбито групу, двоє, іще живі, один помер, від болі, та від ран
Їх міномети, поле розривають і добивають тих, хто іще там.
Ось завивають, десь у нас, гармати і відповідь, до ворога летить
Хай зрозуміють, аватари кляті
Що їм, до смерті, залишилась мить.
"Гарматний бог" насипав їм, заліза, так влучно,
Що розбито міномет, вогонь стовпом, та чорна хмара диму
У небо піднялась, та зникла геть.
Там, все завмерло, полягали в труни, вояки довбані
Їм, краще у землі, бо проміняв, своє життя, на долари
Та двісті, нагородою тобі.
Назустріч нам, повзуть вже побратими, нарешті,
Я їм бранця віддаю й сигнал по рації
Ще одного забрали, та втратили, товариша в бою.
Так живемо, на вістрію багнета, не на курорті, на передовій
І в очі дивиться нам, люто, хижо, вперто
Кістлява смерть й веде рахунок свій.
Ціной життя, бороним, Батьківщину
Наш незалежний, та квітучий край
Й благаєм Бога: «Мир, та перемогу, народу України, Ти, подай!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850702
Рубрика: Присвячення
дата надходження 07.10.2019
автор: Максим Шелест