Я тихою радістю плачу за осінню.
Шукаю слова, щоб сховати тепло.
Я хочу ходити простою і босою,
Якби тільки холодом так не пекло.
В чиїхось очах я збираю проміння.
Так темно в кімнаті, як в моїй душі.
Розсипалось наше з тобою сузір'я,
Бо я не пробачу: пиши - не пиши.
Я сльози втеру листопадовим листям.
Загорнуся в хмари і зникну в грозі.
Я переживу, я чекаю з терпінням,
Бо гірше не буде, хіба морози.
Залиш мене просто! Отут, де зустрів.
Залиш виправдання про зраду для себе,
Залиш мою душу, бо серце ти вбив.
Все решту забудь, хоч раз задля мене.
09.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850652
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2019
автор: Тетяна Романів