Сховавшись вночi на кухнi, акрилом малюю квiти,
Напружую мастихiна, єднаючи кольори,
А в серцi думки палають, чи можуть нас всiх скорити,
Чи складено буде зброю i спущенi прапори?
Лягають мазки рядками, виводячи визирунки.
Тут впала яскрава мальва, а там яблуневий цвiт,
Та я крiзь малюнок бачу, майданом проносять труни...
І чую як плине кача в тисинi, сховавши слiд.
Вплетаю червонi маки у попiл на барикадах,
Що пам‘ять моя тримає на перших усiх мiсцях,
Й сьогодні кажу...., не квапся, прогнивша російська влада,
Героя, що не вмирає, окреслювати в мерця.
Слава Україні! Переможемо.
(Редаговано 18.02.23,)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850395
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2019
автор: Вєтка Миловець