Вона в руках своє тримала щастя,
Воно горіло й обпікало руки...
Чи зможе втримати... Обов'язково вдасться,
Бо серце вже втомилося від муки.
Бо серце вже втомилося боліти
Й зализувати застарілі рани,
Те щастя вона мусить захистити
І пронесе крізь сумнівів тумани.
Вона в руках свою тримала долю,
Тримала міцно, аж німіли пальці...
Вона зуміє перейти те поле,
Бо серце гріло запізніле щася.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850387
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2019
автор: іванесса