Все менше часу залишається на сон,
Хоч ночі довшають і дні стають коротші.
Побільше хочеться щось встигнуть за сезон
І не зігнутись раптом від такої ноші.
Осіння втома бере душу у полон,
Бо мало сонця, й ночі стають довші,
І підвиває буйний вітер в унісон,
Навіюючи в серце сумні вірші.
Все менше часу…
Знов облітає на деревах листя з крон,
Оголюючи гілки й разом наші душі.
Природа змінює довкола свій фасон,
А ми рахуємо щодня все дні минувші,
Коли залишиться з осінніх похорон
Все менше часу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850284
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 04.10.2019
автор: Павло Коваленко