Вічність - небезпечний маршрут

Небезпечна  ілюзія  при  відсутності  тебе  будує  ідеальну  стіну,  у  якої  дві  сторони,
з  однієї  -  ангел,  який  оберігає  нас,  з  іншої  -  безперспективно  «зникнути!»
Читаючи  тебе,  твоє  тіло,  кожен  міліметр  твоєї  ніжної  до  невагомості  шкіри,
я  псував  реалізм  та  копирсався  в  енергії,  в  силі,  тобто,  в  надто  іронічній  вірі.

Це  дає  змогу  відчути  вітер,  твій  дотик,та  блаженне  синє  небо  навпроти,
тоді  я  міг  бачити  ,  тоді  можливо  все.  Зникла  депресія  і  солодкий  страх,
ніяких  повторень  та  манії  до  безкорисливих  слів,  процесів  «в  нікуди»,
тільки  легкі  краплі  нездійсненності  та  такий  довгоочікуваний  кайф.

Знову…продірявлені  емоції,  холод  по  тілу,  викривлення  свідомості,
і  таке  знайоме  повернення  до  попереднього,  до  чогось  несуттєвого.
Знову…вічні  вогні  в  руках  приносяться  тендітно,  як  сон,  до  мостів,
і  вони  руйнуються,  поряд  з  ними  шлях.  Тепер  вже  не  існує  його.

Тільки  б  не…  не  забути  дихати…  Переплітається  мрія…  і  тут…  вона  тут.
Потихенько  все  забувається.  Клаптик  життя  стоїть  на  своєму  місці.
Я  віддаюся  недолі,  крізь  бажану  лють  прокладаю  до  тебе  маршрут.
Все,  що  ми  цінуємо  і  нам  дороге,  однозначно,  приречене  на  вічність.

2015

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850233
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2019
автор: Богдан Яківський