Ми вкотре знов повіримо в казки,
Крізь силу намагаючись, хай буде
Надбита ваза завтра, де листки,
Зотліли з мрій, хоч осінь не забуде,
Як ми її, всміхаючись колись...
Наївність щастям можна рахувати?
Безцінністю, де мрії напились
Свободою, безмежністю кохати...
Яке ж то слово , тихо прошепочеш
І таїнство у ньому, і єство...
А зараз ти насправді чого хочеш,
Схиливши своє зморене чоло?
Укотре знов повіривши в казки.
Мені вже так спокійно, обіймає
Терпка байдужість, спогадів листки,
Повільно в танці часом закружляють...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849930
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2019
автор: Квітка))