Новизною не здивує світ.
Все давно комусь переболіло.
Вкотре хтось підніметься в політ
І жорстоко там обпалить крила.
Хтось когось пригорне до плеча,
З віч сльозу змахнувши на пероні.
Знову потяг вдалечінь промчав.
Не одні вже посивіли скроні...
Осінь знов на зиму поверне.
А весна обійме тепле літо.
Все минає. І життя мине.
Тільки як зумів його прожити.
Ось така феєрія буття -
Невідомі кожному з нас грані.
Прийде час, невидимий суддя
Нам колись доставить штрих останній.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849855
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2019
автор: Тамара Шкіндер