Я теж щастя потребую.
Хоча віра у власні сили
таки мала.
У моєму серці не було
не прошених гостей,
у душі не перебували
у відрядному стані.
Тільки для тебе -
ця джерельна криниця,
але не прийшов води напитися.
Ти сказав - пора,
а я злякалася,
випити тебе до дна, теж боялася.
Уві сні смілива така, біжу за тобою
у потоці, що вабить.
Чому ж така слабка,
у Житті справжньому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849766
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2019
автор: Svitlana_Belyakova