Я дивлюсь на пекельну квітку,
Я так прагну її зірвати,
Тихо так (щоб без жодних свідків)
Пронести у свою кімнату.
Володіти я нею хочу,
Ароматну таку - вдихати...
Пелюстками нехай лоскоче
Не втомлюся її бажати...
Я давно під її гіпнозом
В ній безодню узріли очі.
Я не вірю пустим погрозам,
Бути поруч, поближче хочу.
Все одно що вона зрадлива,
Все одно що не можна рвати
Я ж бо стану на мить щаслива,
Не страшні ні кнути, ні ґрати!
І не в силах терпіти більше,
Я до неї торкнусь вустами.
Де взялася ця квітка грішна?
Де взялась ця жага між нами?
Де взялося моє бажання?
Чом настигло мене нізвідки?
Хай навіки зречусь кохання,
Все ж зірву, ту пекельну квітку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2019
автор: V.S.